Як ознайомлювати дошкільників з українською народною іграшкою

Іграшка— невід’ємний атрибут дошкільного дитинства, без неї гра неможлива. Сучасна іграшкова індустрія пропонує дітям та їхнім батькам широкий спектр різноманітних іграшок— від найпростіших кубиків до ультрасучасних комп’ютерно-ігрових комплексів. На тлі цього різноманіття мичасом забуваємо про мистецьку та освітню цінність народної іграшки.

Розкажіть дітям про народні іграшки

Народна іграшка— це специфічний витвір. Вона акумулює всобі споконвічні традиції народу, його духовні цінності, історичну пам’ять. Тож за нагоди обов’язково ознайомте дошкільників зрізновидами народної іграшки, її історією, традиціями та способами виготовлення. Запросіть їх, наприклад, на екскурсію увіртуальний музей. Ось добірка фактів про найпопулярніші народні забавки.

Керамічна іграшка

Одна знайпоширеніших українських іграшок— керамічна— історично напрочуд розмаїта, образно багата, воздобленні «наділена» добрим гумором, сповнена оптимізму. Глиняні іграшки майже вусіх гончарських селах зазвичай виготовляли жінки йдіти гончарів. Апотім продавали свої вироби на ярмарку. Кожен регіон України мав власні традиції створення таких іграшок, що стосувалися передусім вибору форми та особливостей розпису.

Найулюбленішою забавкою хлопців були свищики. Розмаїття цих гончарних виробів вражає. Свищики виліплювали увигляді птахів— жайворонків, півників, курочок, качечок, солов’їв; тварин— коників, баранчиків, котиків, бичечків; грибочків; будівель тощо.

Дівчатка чекали, що зярмарку батьки привезуть їм «монетки». «Монетка» як модель ужиткового посуду повторює особливості його форми та оздоблення. Та на відміну від справжнього іграшковий посуд був зовсім мініатюрним, через що на ярмарку коштував всього одну копійку, тобто— одну монетку. Звідси йпоходить назва цієї групи іграшок. До виготовлення «монеток» гончарі зазвичай ставилися неменш скрупульозно, ніж до ліплення традиційного ужиткового посуду.

Для найменших дітей майстри виготовляли торохтушки, або хихички,— іграшки різної форми, які під час коливання створюють шум, торохтять.

До групи керамічних іграшок можна зарахувати йскульптури малих форм увигляді фігурок тварин, птахів, вершників, панночок, кумів тощо, ізякими діти теж залюбки гралися. Невеликі композиції зтаких фігурок зазвичай були сюжетними та урізноманітнювали ігри.

Дерев’яна іграшка

Дерево— матеріал, ізякого доволі часто майстрували іграшки. Для роботи майстри використовували деревину різних порід, однак перевагу віддавали м’яким— сосні, липі, осиці, тополі, ліщині. Із твердих порід використовували бук, явір, клен, дуб, горіх, рідше— грушу. Окрім цього, виготовляли іграшки зкори сосни йдуба.

Більшість доступних нині іграшок здерева належать до групи так званих акустично-механічних та рухливо-механічних. Це деркачі, фуркала, калатала, дерчаки, вітрячки, пташки на коліщатках зрухливими крильцями, візки, каруселі, коники на коліщатках тощо.

Із дерева виготовляли також ідитячі меблі, посуд, грабельки, музичні інструменти, пташок-свищиків увигляді півників, коників, декорованих різьбленим орнаментом, тощо. Ці іграшки збереглися переважно вмузеях та приватних колекціях, однак окремі майстри виготовляють їх ідонині. Приміром, ідосі на полицях магазинів можна знайти традиційну дерев’яну рухливо-механічну іграшку «Коваль іВедмідь».

Іграшка здерева— тепла, легка ізручна вгрі— обов’язково має супроводжувати сучасне дитинство.

Іграшка-мотанка

Здавна мами йбабусі виготовляли для дітей уродині іграшки зклаптиків тканини, найвідомішою з-поміж яких була лялька-мотанка. Вона могла бути маленькою або великою за розміром, але обов’язково безликою. Часто замість характерних рис на обличчі ляльки нашивали нитками хрест івважали таку ляльку оберегом родини. Символічним єте, що для створення ляльки-мотанки невикористовували голку. Іграшку просто змотували зістрічок тканини за допомогою ниток.

Для хлопчиків також виготовляли ляльки-мотанки— увигляді козачків. Під час ігор зтакими ляльками дітям прищеплювали знання про їхню соціальну роль умайбутньому, виховували вних мужність та впевненість.

Для малюків дорослі створювали зтканини іграшки-забавлянки увигляді звірів чиптахів. Така іграшка могла розважити дитину, коли батьки на деякий час залишали її вдома саму. Коли малюкові ставало самотньо або страшно, він звертався до своєї іграшки як до друга, розмовляв та грався знею. Особливість цього виду іграшок утому, що їх доволі просто виготовити. Ознайомившись ізосновними етапами роботи, старші діти цілком здатні були зробити це самостійно для молодших.

Сирна іграшка

Певно, найбільш незвичайною народною іграшкою єсирна, яку виготовляли лише вКарпатському регіоні. Матеріалом для виготовлення такої іграшки слугував овечий сир. Йому давали трохи вистоятись, прокиснути. Після цього розварювали вжентиці, від чого сир ставав м’яким та пластичним, наче віск. Майстриня виліплювала фігурку ізсиру, апотім клала виріб урозтоплене вершкове масло, щоб він став жовтим ігладеньким. Після цього фігурку розмальовували, використовуючи традиційні символи— хрестики, косички, підківки, крапки, рисочки.

Створіть іграшку власноруч

Сучасну іграшку зробити власноруч доволі складно. Саме тому мизвертаємось до надбань багатьох поколінь та щоразу повертаємось до народної іграшки, створення якої відкриває необмежений простір для розвитку дитини. Виготовляючи іграшку власноруч, діти відчувають задоволення від того, що створюють дещо прекрасне. Завдяки цьому їхній інтерес до гри зтакою незвичайною іграшкою лише посилюється.

Перш ніж братися до виготовлення власної іграшки, поцікавтеся вдітей, які види народних іграшок вони знають. Запросіть пограти вдидактичні ігри, які допоможуть їм пригадати особливості різних народних забавок.

Запропонуйте дітям порівняти глиняну та дерев’яну іграшкову пташку, ляльку-мотанку та сучасну ляльку, дерев’яного коника та коника ізсоломи тощо.

Обговоріть здітьми, зяких матеріалів вони хотіли бстворити свої іграшки. Спонукайте їх розмірковувати, які матеріали неможна використовувати для виготовлення іграшок ічому.

Створюючи здітьми народні іграшки, намагайтеся обирати екологічно чисті природні матеріали. Наприклад, запропонуйте дітям використати для створення іграшки солому, траву, сіно, реп’яхи, рогіз, листя кукурудзи, тирсу, вербову кору, льон, різноманітні квіти, овочі, фрукти тощо. Ці матеріали доступні йз ними легко працювати. Головне— необмежуйте дитячу творчість. Ащоб надихнути на творчість іпедагогів, ідошкільників, пропонуємо цікаву ідею— виготовте разом здітьми кумедного баранця ізсухої трави.

Наприкінці запропонуйте дітям пограти зіграшками, які вони виготовили власноруч. Поміркуйте разом, які цікаві ігри можна організувати, як вони називатимуться, що буде потрібно робити тощо. Якщо іграшки виявляться занадто крихкими, організуйте виставку та запросіть дітей зінших груп її відвідати. Варіантів, як організувати різні види діяльності дітей зготовими іграшками єбагато, вибір за вами.

Народна іграшка своєю простотою йдосконалістю, витонченістю форм, різноманітністю використаних матеріалів, образністю йестетичною довершеністю збагачує духовний світ дітей, пробуджує відчуття рідного коріння. Народна іграшка дає їм те, чого неможе дати сучасна. Утім, існуючи поруч, вони доповнюють одна одну.

Джерело: журнал «Вихователь-методист» №8, 2022р.

Олена Стаєнна: головний редактор журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу», канд. пед. наук